«Чого я хочу?» - головне запитання, на яке ви маєте відповісти самі собі до того, як обрати чи НЕ обрати «КуПіДон». «Красіві фоточки – і швидко!» - тоді вам НЕ сюди. І взагалі: «фоточки-фотки» - слова, почувши які Володимир Вікторович Кукоренчук… М-м-м… Ховайтеся, одне слово!

Ну, Володимир Вікторович може собі дозволити: лауреат Шевченківської премії, випускник ВДІКу, викладач кількох творчих київських вузів… Зрештою, людина, яку запрошував до співпраці Стівен Спілберг, коли побував у Києві і побачив роботи ВВ (ми так називаємо Володимира Вікторовича поза очі, але у нашому виконанні це звучить НЕ нижче, ніж «Зевс», і це – НЕ через бороду)... Решта викладачів школи – НЕ менш талановиті і досвідчені, але місця для розповіді про всіх буде замало.

 

Тому перейду до тих переваг, які я отримала, вибравши школу «КуПіДон»:

 

1. Об’ємність навчання. На більшості курсів це відбувається у режимі «злет-посадка» (я там була, я знаю!): ось тут вам така кнопка, ось тут – така, світло виставляйте так, модель/предмет має знаходитися тут… Все, закінчили!

У «КуПіДоні» ви вивчаєте НЕ лише кнопки (хоча і їх – теж, причому докладно). Ви вивчаєте композицію, авторське право, історію фотографії та мистецтва, режисуру фотографії… І усе це разом допомагає вам досягти головного – навчитися бачити по-іншому, але – і по-своєму. Кожний висококласний фотограф скаже, що найважливіше – надивленість: бачити багато класних фотографій класних фотографів. У «КуПіДоні» вам допоможуть розвинути таке бачення. І це вже стосуватиметься НЕ лише фото – сучасного мистецтва та кіно теж. Навіть ваші робочі презентації виглядатимуть сучасніше та із більшим смаком (такий побічний ефект!).

 

2. Багато практичних занять. Ніде я НЕ зустрічала такої кількості практичних занять: зйомки на вулиці вдень, вночі, у місті, на природі, зйомки предметів і моделей у студії… Різні викладачі, різні стилі, різний досвід. І лише так ви можете, по-перше, зрозуміти, що найбільше вам подобається – портрети чи пейзажі, їжа чи люди (а може, взагалі – абстракції!), по-друге, набути різного досвіду, по-третє, одразу отримати конкретні поради від висококласних фотографів.

 

3. Однодумці. Я навчалася із кількома групами (з особистих причин була перерва). І усі хлопці-дівчата були особливими! Хтось мав більше досвіду, хтось був початківцем. Але, що важливо, під час розбору моїх власних і чужих робіт (а такі розбори – щотижня, бо і творчі завдання у вас – щотижня) ви прискорено навчаєтеся на своїх і чужих помилках. А ще – надихаєте один одного, переосмислюєте для себе ту чи іншу ідею. І – формуєте свій власний стиль. До речі, одна із моїх співучениць вже встигла стати призеркою престижного міжнародного фотоконкурсу! Але тут важливо і самому багато-багато-багато працювати: 10 000 годин і таке інше.

 

4. Диплом державного зразка. Так, тому що «хом’ячки – це бренд», а ще – свідчення певного рівня. Провчитеся, складете залік – і отримаєте. Хочете – під скло і на стіну (щоб мама пишалася!), хочете – просто знатимете, що він у вас є, і що гештальт закрито. Ще один цілком прагматичний момент: якщо раптом ви вирішите працювати за кордоном (у якихось сферах, так чи інакше пов’язаних із фотографією), цей диплом додасть вам цілком реальних балів до вашого загального освітнього та професійного рейтингу (НЕ питайте про деталі – я поки що «туди» НЕ цілюся, але сама думка зігріває!).

 

Ви побачили, що розповісти у мене є що – місця замало. Перечитайте програму, подивіться галерею робіт випускників – і приходьте! Коли чуєте від когось «Як я тобі заздрю, що у тебе попереду (перегляд фільму/читання книжки/відвідання якогось міста)!» - знайте: я щиро заздрю вашому близькому знайомству із «КуПіДоном»! Щастить же вам! І – хай щастить!

 

MARTA ZYMNIAK

@marta.zymniak

ОТЗЫВЫ НАШИХ СТУДЕНТОВ